О защите населения от инфекционных болезней украина

О защите населения от инфекционных болезней украина thumbnail

Редакція діє з  23.05.2020

Статус документа: чинний

З А К О Н  У К Р А Ї Н И

Про захист населення від інфекційних хвороб

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 29, ст. 228)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 913-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.321
№ 3421-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 22, ст.199
№ 723-V від 13.03.2007, ВВР, 2007, № 22, ст.294
№ 1254-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511
№ 4496-VI від 13.03.2012, ВВР, 2013, № 2, ст.4
№ 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2-3, ст.41
№ 2530-VIII від 06.09.2018, ВВР, 2018, № 41, ст.320
№ 540-IX від 30.03.2020, ВВР, 2020, № 18, ст.123
№ 555-IX від 13.04.2020
№ 587-IX від 07.05.2020 — щодо дії Закону див. пункт 2 розділу II
№ 588-IX від 07.05.2020}

{У тексті Закону слова «спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я» у всіх відмінках замінено словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я» у відповідному відмінку згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

close icon

Структура документа

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»

Розділ I Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

Стаття 2. Законодавство про захист населення від інфекційних хвороб

Розділ II Державне регулювання діяльності у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 3. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 4. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих органів виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 5. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 6. Повноваження центральних органів виконавчої влади щодо захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 7. Лікування хворих на інфекційні хвороби

Стаття 8. Фінансування профілактичних і протиепідемічних заходів та лікування хворих на інфекційні хвороби

Стаття 9. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення робіт, пов’язаних із епідеміологічним обстеженням, ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних хвороб, порядок відшкодування понесених на це витрат

Розділ III Правове регулювання відносин у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 10. Основні принципи профілактики інфекційних хвороб

Стаття 11. Організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів

Стаття 12. Профілактичні щеплення

Стаття 13. Вимоги до медичних імунобіологічних препаратів, контроль за їх якістю та застосуванням

Стаття 14. Створення нових та генетично змінених мікроорганізмів і біологічно активних речовин

Стаття 15. Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих закладах

Стаття 16. Захист населення від інфекційних хвороб, спільних для тварин і людей (зооантропонозних інфекцій)

Стаття 17. Права та обов’язки громадян та їх об’єднань у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 18. Права та обов’язки підприємств, установ і організацій у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 19. Права осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями

Стаття 20. Обов’язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями

Стаття 21. Обов’язкові профілактичні медичні огляди

Стаття 22. Заходи щодо осіб, хворих на інфекційні хвороби, контактних осіб та бактеріоносіїв

Стаття 23. Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями

Розділ IV Профілактика та надання медичної допомоги хворим на соціально небезпечні інфекційні хвороби (туберкульоз, інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом, снід, проказа)

Стаття 24. Надання медичної допомоги хворим на соціально небезпечні інфекційні хвороби

Стаття 25. Оздоровлення та соціальний захист хворих на туберкульоз і членів їх сімей

Стаття 26. Лікування та правовий захист хворих на інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом

Стаття 27. Лікування та реабілітація хворих на проказу

Розділ V Санітарна охорона території України, карантин, обмежувальні протиепідемічні заходи

Стаття 28. Санітарна охорона території України

Стаття 29. Карантин

Стаття 30. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину

Стаття 31. Обсерватори, тимчасові заклади охорони здоров’я (спеціалізовані шпиталі)

Стаття 32. Обмежувальні протиепідемічні заходи

Розділ VI Дезінфекційні заходи

Стаття 33. Види і порядок проведення дезінфекційних заходів

Стаття 34. Дезінфекційні засоби

Розділ VII Облік та реєстрація інфекційних хвороб. Епідеміологічне обстеження

Стаття 35. Облік та реєстрація інфекційних хвороб

Стаття 35-1. Епідеміологічний пошук випадків зараження коронавірусною хворобою (COVID-19) шляхом тестування

Стаття 36. Порядок епідеміологічного обстеження (розслідування) епідемій та спалахів інфекційних хвороб

Стаття 37. Робота в осередках інфекційних хвороб

Розділ VIII Права, обов’язки, соціальний захист медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб. Відповідальність за порушення законодавства про захист населення від інфекційних хвороб

Стаття 38. Обов’язки посадових осіб закладів охорони здоров’я і медичних працівників у разі виявлення хворого на інфекційну хворобу

Стаття 39. Заходи правового і соціального захисту медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 40. Оплата праці медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 41. Відповідальність за порушення законодавства про захист населення від інфекційних хвороб

Розділ IX Міжнародне співробітництво

Стаття 42. Міжнародне співробітництво України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 43. Міжнародні договори

Розділ X Прикінцеві положення

Розділ X Прикінцеві положення

Источник

Законодательство Украины > Законы Украины > Закон України Про захист населення від інфекційних хвороб (актуал. 05.2013)

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 29, ст. 228 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 913-IV ( 913-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.321 N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199 N 723-V ( 723-16 ) від 13.03.2007, ВВР, 2007, N 22, ст.294 N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511 N 4496-VI ( 4496-17 ) від 13.03.2012, ВВР, 2013, N 2, ст.4 N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

{ У тексті Закону слова «спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я» у всіх відмінках замінено словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я» у відповідному відмінку згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Розділ I
Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

інфекційні хвороби — розлади здоров’я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення; ( Абзац другий статті 1 в редакції Закону N 913-IV ( 913-15 ) від 05.06.2003 )

небезпечні інфекційні хвороби — інфекційні хвороби, що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров’я;

особливо небезпечні інфекційні хвороби — інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення;

джерело збудника інфекційної хвороби (далі — джерело інфекції) — людина або тварина, заражені збудниками інфекційної хвороби;

дезінфекційні заходи (дезінфекція, дезінсекція, дератизація) — заходи щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників — комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація);

епідемія — масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу;

епідемічна ситуація — показник епідемічного благополуччя території (об’єкта) у певний час, що характеризується рівнем і динамікою захворювання людей на інфекційні хвороби, наявністю або відсутністю відповідних факторів передачі інфекції та іншими обставинами, що впливають на поширення інфекційних хвороб;

благополучна епідемічна ситуація — інфекційні хвороби не реєструються або реєструються їх поодинокі випадки, відсутні сприятливі умови для поширення цих хвороб;

нестійка епідемічна ситуація — рівень захворювання людей на інфекційні хвороби не перевищує середні багаторічні показники, проте є сприятливі умови для поширення цих хвороб;

неблагополучна епідемічна ситуація — рівень захворювання людей на інфекційні хвороби перевищує середні багаторічні показники, реєструються спалахи інфекційних хвороб;

інкубаційний період — максимальний відрізок часу, що минає від моменту зараження людини збудниками інфекційної хвороби до появи перших симптомів цієї хвороби;

ізолятор — спеціалізований заклад охорони здоров’я, призначений для госпіталізації контактних осіб з метою їх обстеження, профілактичного лікування та здійснення медичного нагляду за ними;

обсерватор — спеціалізований заклад охорони здоров’я, призначений для госпіталізації осіб, які виявили бажання покинути територію карантину, з метою їх обстеження та здійснення медичного нагляду за ними;

календар профілактичних щеплень (далі — календар щеплень) — нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, яким встановлюються перелік обов’язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення;

контактні особи — особи, які перебували в контакті з джерелом інфекції, внаслідок чого вони вважаються зараженими інфекційною хворобою;

карантин — адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб;

медичні імунобіологічні препарати — вакцини, анатоксини, імуноглобуліни, сироватки, бактеріофаги, інші лікарські засоби, що застосовуються в медичній практиці з метою специфічної профілактики інфекційних хвороб;

носій збудника інфекційної хвороби (далі — бактеріоносій) — людина, в організмі якої виявлено збудників інфекційної хвороби при відсутності симптомів цієї хвороби;

обмежувальні протиепідемічні заходи — медико-санітарні та адміністративні заходи, що здійснюються в межах осередку інфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню;

осередок інфекційної хвороби — місце (об’єкт, територія), де виявлено джерело інфекції та відповідні фактори передачі інфекції;

санітарно-протиепідемічні правила і норми — нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб;

протиепідемічні заходи — комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій;

профілактичні щеплення — введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб;

поствакцинальні ускладнення — важкі та (або) стійкі розлади здоров’я, викликані застосуванням медичних імунобіологічних препаратів;

спалах інфекційної хвороби — декілька захворювань на інфекційну хворобу, пов’язаних між собою спільним джерелом та (або) фактором передачі інфекції;

санітарна охорона території України — система організаційних, медико-санітарних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання занесенню та поширенню на території України особливо небезпечних інфекційних хвороб, а в разі їх виникнення — на недопущення поширення цих хвороб за межі України, а також на запобігання ввезенню на територію України товарів, хімічних, біологічних і радіоактивних речовин, відходів та інших вантажів, небезпечних для життя та здоров’я людини;

фактори передачі збудників інфекційних хвороб (далі — фактори передачі інфекції) — забруднені збудниками інфекційних хвороб об’єкти середовища життєдіяльності людини (повітря, грунт, вода, харчові продукти, продовольча сировина, кров та інші біологічні препарати, медичні інструменти, предмети побуту тощо), а також заражені збудниками інфекційних хвороб живі організми, за участю яких відбувається перенесення збудників інфекційних хвороб від джерела інфекції до інших осіб.

Стаття 2. Законодавство про захист населення від інфекційних хвороб

Відносини у сфері захисту населення від інфекційних хвороб регулюються Основами законодавства України про охорону здоров’я ( 2801-12 ), законами України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» ( 4004-12 ), «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» ( 1972-12 ), цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10

Источник

Документ показан в сокращенном демонстрационном режиме!

Получить полный доступ к документу

Для покупки документа sms доступом необходимо ознакомиться с условиями обслуживания

Я принимаю Условия обслуживания

Продолжить

Закон Украины от 6 апреля 2000 года № 1645-III
О защите населения от инфекционных болезней

(с изменениями и дополнениями по состоянию на 07.05.2020 г.)

Настоящий Закон определяет правовые, организационные и финансовые основы деятельности органов исполнительной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций, направленной на предупреждение возникновения и распространения инфекционных болезней человека, локализацию и ликвидацию их вспышек и эпидемий, устанавливает права, обязанности и ответственность юридических и физических лиц в сфере защиты населения от инфекционных болезней.

Раздел I. Общие положения

Статья 1. Определение терминов

В настоящем Законе приведенные ниже термины употребляются в следующем значении:

инфекционные болезни — расстройства здоровья людей, вызываемые живыми возбудителями (вирусами, бактериями, риккетсиями, простейшими, грибками, гельминтами, клещами, другими патогенными паразитами), продуктами их жизнедеятельности (токсинами), патогенными белками (прионами), передаются от зараженных лиц здоровым и склонны к массовому распространению;

опасные инфекционные болезни инфекционные болезни, характеризующиеся тяжелыми и (или) стойкими расстройствами здоровья у отдельных больных и представляющие опасность для их жизни и здоровья;

особо опасные инфекционные болезни инфекционные болезни (в том числе карантинные: чума, холера, желтая лихорадка), характеризующиеся тяжелыми и (или) стойкими расстройствами здоровья у значительного количества больных, высоким уровнем смертности, быстрым распространением этих болезней среди населения;

источник возбудителя инфекционной болезни (далее — источник инфекции) — человек или животное, зараженные возбудителями инфекционной болезни;

дезинфекционные мероприятия (дезинфекция, дезинсекция, дератизация) — мероприятия по уничтожению в среде жизнедеятельности человека возбудителей инфекционных болезней (дезинфекция) и их переносчиков — насекомых (дезинсекция) и грызунов (дератизация);

Источник

Неофициальный перевод. (с) СоюзПравоИнформ

от 6 апреля 2000 года №1645-III

О защите населения от инфекционных болезней

(В редакции Законов Украины от 05.06.2003 г. №913-IV, 09.02.2006 г. №3421-IV, 13.03.2007 г. №723-V, 14.04.2009 г. №1254-VI, 13.03.2012 г. №4496-VI, 16.10.2012 г. №5460-VI, 06.09.2018 г. №2530-VIII, 30.03.2020 г. №540-IX, 13.04.2020 г. №555-IX, 07.05.2020 г. №587-IX, 07.05.2020 г. №588-IX)

Настоящий Закон определяет правовые, организационные и финансовые основы деятельности органов исполнительной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций, направленной на предупреждение возникновения и распространения инфекционных болезней человека, локализацию и ликвидацию их вспышек и эпидемий, устанавливает права, обязанности и ответственность юридических и физических лиц в сфере защиты населения от инфекционных болезней.

Раздел I. Общие положения

Статья 1. Определение терминов

В настоящем Законе приведенные ниже термины употребляются в следующем значении:

инфекционные болезни — расстройства здоровья людей, вызываемые живыми возбудителями (вирусами, бактериями, риккетсиями, простейшими, грибками, гельминтами, клещами, другими патогенными паразитами), продуктами их жизнедеятельности (токсинами), патогенными белками (прионами), передаются от зараженных лиц здоровым и склонны к массовому распространению;

опасные инфекционные болезни — инфекционные болезни, характеризующиеся тяжелыми и (или) стойкими расстройствами здоровья у отдельных больных и представляющие опасность для их жизни и здоровья;

особо опасные инфекционные болезни — инфекционные болезни (в том числе карантинные: чума, холера, желтая лихорадка), характеризующиеся тяжелыми и (или) стойкими расстройствами здоровья у значительного количества больных, высоким уровнем смертности, быстрым распространением этих болезней среди населения;

источник возбудителя инфекционной болезни (далее — источник инфекции) — человек или животное, зараженные возбудителями инфекционной болезни;

дезинфекционные мероприятия (дезинфекция, дезинсекция, дератизация) — мероприятия по уничтожению в среде жизнедеятельности человека возбудителей инфекционных болезней (дезинфекция) и их переносчиков — насекомых (дезинсекция) и грызунов (дератизация);

эпидемия — массовое распространение инфекционной болезни среди населения соответствующей территории за короткий промежуток времени;

эпидемическая ситуация — показатель эпидемического благополучия территории (объекта) в определенное время, характеризующийся уровнем и динамикой заболевания людей инфекционными болезнями, наличием или отсутствием соответствующих факторов передачи инфекции и другими обстоятельствами, влияющими на распространение инфекционных болезней;

благополучная эпидемическая ситуация — инфекционные болезни не регистрируются или регистрируются их единичные случаи, отсутствуют благоприятные условия для распространения этих болезней;

неустойчивая эпидемическая ситуация — уровень заболеваемости людей инфекционными болезнями не превышает средние многолетние показатели, однако существуют благоприятные условия для распространения этих болезней;

неблагополучная эпидемическая ситуация — уровень заболеваемости людей инфекционными болезнями превышает средние многолетние показатели, регистрируются вспышки инфекционных болезней;

инкубационный период — максимальный отрезок времени, который проходит от момента заражения человека возбудителями инфекционной болезни до появления первых симптомов этой болезни;

самоизоляция — пребывание лица, в отношении которого есть обоснованные основания относительно риска инфицирования или распространения им инфекционной болезни, в определенном им месте (помещении) с целью соблюдения противоэпидемических мероприятий на основе обязательства лица;

обсерватор — специализированное учреждение, предназначенное для пребывания лиц, подлежащих обсервации, их обследования и осуществления медицинского надзора за ними;

календарь профилактических прививок (далее — календарь прививок) — нормативно-правовой акт центрального органа исполнительной власти,  обеспечивающего формирование государственной политики в сфере здравоохранения, устанавливающий перечень обязательных профилактических прививок и оптимальные сроки их проведения;

контактные лица — лица, находившиеся в контакте с источником инфекции, вследствие чего они считаются зараженными инфекционной болезнью;

карантин — административные и медико-санитарные мероприятия, применяемые для предупреждения распространения особо опасных инфекционных болезней;

медицинские иммунобиологические препараты — вакцины, анатоксины, иммуноглобулины, сыворотки, бактериофаги, другие лекарственные средства, применяемые в медицинской практике с целью специфической профилактики инфекционных болезней;

носитель возбудителя инфекционной болезни (далеебактерионоситель) — человек, в организме которого выявлены возбудители инфекционной болезни при отсутствии симптомов этой болезни;

ограничительные противоэпидемические мероприятиямедико-санитарные и административные мероприятия, осуществляемые в пределах очага инфекционной болезни с целью предупреждения ее распространения;

очаг инфекционной болезни — место (объект, территория), где выявлен источник инфекции и соответствующие факторы передачи инфекции;

санитарно-противоэпидемические правила и нормынормативно-правовые акты (приказы, инструкции, правила, положения и т. п.) центрального органа исполнительной власти,  обеспечивающего формирование государственной политики в сфере здравоохранения, требования которых направлены на предупреждение возникновения и распространения инфекционных болезней;

противоэпидемические мероприятия — комплекс организационных, медико-санитарных, ветеринарных, инженерно-технических, административных и других мероприятий, осуществляемых с целью предупреждения распространения инфекционных болезней, локализации и ликвидации их очагов, вспышек и эпидемий;

профилактические прививки — введение в организм человека медицинских иммунобиологических препаратов для создания специфической невосприимчивости к инфекционным болезням;

поствакцинальные осложнения — тяжелые и (или) стойкие расстройства здоровья, вызванные применением медицинских иммунобиологических препаратов;

вспышка инфекционной болезни — несколько заболеваний инфекционной болезнью, связанных между собой общим источником и (или) фактором передачи инфекции;

санитарная охрана территории Украины — система организационных, медико-санитарных, санитарно-гигиенических, лечебно-профилактических и противоэпидемических мероприятий, направленных на предупреждение занесения и распространения на территории Украины особо опасных инфекционных болезней, а в случае их возникновения — на недопущение распространения этих болезней за пределы Украины, а также на предупреждение ввоза на территорию Украины товаров, химических, биологических и радиоактивных веществ, отходов и других грузов, опасных для жизни и здоровья человека;

факторы передачи возбудителей инфекционных болезней (далеефакторы передачи инфекции) — загрязненные возбудителями инфекционных болезней объекты среды жизнедеятельности человека (воздух, почва, вода, пищевые продукты, продовольственное сырье, кровь и другие биологические препараты, медицинские инструменты, предметы быта и т. п.), а также зараженные возбудителями инфекционных болезней живые организмы, при участии которых происходит перенесение возбудителей инфекционных болезней от источника инфекции к другим лицам.

обсервация — пребывание лица, в отношении которого есть риск распространения инфекционной болезни, в обсерваторе с целью его обследования и осуществления медицинского надзора за ним.

платный документ

Полный текст доступен после регистрации и оплаты доступа.

Источник